Фотогалерея  Подати петицію  Карта сайту  

 Публічна інформація
ОПРИЛЮДНЕННЯ ПРОЕКТУ РІШЕННЯ - ХX позачергова сесія Валківської районної ради


29.06.2012

Про конституційне подання Валківської районної ради Харківської області до Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення Закону України «Про внесення зміни до статті 23 Кодексу України про надра щодо видобування підземних вод»


ВАЛКІВСЬКА РАЙОННА РАДА
ХХ сесія VI скликання
ПРОЕКТ Р І Ш Е Н Н Я

Відповідно до статей 124,147,150,153 Конституції України, статей 39, 41 Закону України «Про Конституційний Суд України», статті 43 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”; Регламенту Валківської районної ради; реагуючи на чисельні звернення керівників сільськогосподарських підприємств району та громадян, враховуючи пропозиції депутатів районної ради і висновки профільних постійних комісій, районна рада
ВИРІШИЛА:
1. Затвердити текст конституційного подання Валківської районної ради Харківської області до Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення Закону України «Про внесення зміни до статті 23 Кодексу України про надра щодо видобування підземних вод» (Додається).
2. Виконавчому апарату районної ради в установленому порядку направити до Конституційного Суду України затверджене і опрацьоване депутатами районної ради конституційне подання та оприлюднити його у районній газеті «Сільські новини» та на офіційному веб-сайті районної ради.
3. Контроль за виконанням цього рішення покласти на профільні постійні комісії районної ради з питань розвитку аграрно-промислового комплексу та земельних відносин (голова комісії – Губський Г.Є.) та на постійну комісію районної ради з політико-правових питань, місцевого самоврядування, депутатської діяльності та депутатської етики (голова комісії – Юрченко Е.П.)


К О Н С Т И Т У Ц І Й Н Е П О Д А Н Н Я

Валківської районної ради Харківської області до Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення Закону України «Про внесення зміни до статті 23 Кодексу України про надра щодо видобування підземних вод»

Валківська районна рада Харківської області, реагуючи на чисельні звернення керівників сільськогосподарських підприємств району та мешканців місцевих територіальних громад Валківщини, звертається до Конституційного Суду України з актуальним і вмотивованим клопотанням надати офіційне тлумачення Закону України «Про внесення зміни до статті 23 Кодексу України про надра щодо видобування підземних вод».
Законом України від 22 грудня 2010 року № 2849-VІ внесено зміни до статті 23 Кодексу України про надра щодо видобування підземних вод, відповідно до яких частиною першою зазначеної статті встановлюється, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Державна служба геології та надр України на своєму офіційному веб-сайті www.dgs.kiev.ua розмістила роз’яснення положення статті 23 Кодексу України про надра з питань необхідності отримання спеціального дозволу на користування надрами наступного змісту:
«Численні підприємства звертаються з проханням роз`яснити положення статті 23 Кодексу України про надра у зв`язку з внесенням до неї змін Законом України «Про внесення зміни до статті 23 Кодексу України про надра щодо видобування підземних вод» від 22.12.2010 № 2849-VI та надати роз`яснення з питань необхідності отримання спеціального дозволу на користування надрами суб`єктом господарювання, якщо він здійснює видобування підземних прісних вод в межах наданої йому земельної ділянки більш ніж з однієї свердловини, сукупний водозабір яких не перевищує 300 кубічних метрів на добу.
Законодавець згідно з новою редакцією статті 23 Кодексу України про надра (далі – Кодекс про надра) надав право землевласникам і землекористувачам в межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати підземні води. В той же час, новою редакцією статті 23 Кодексу про надра встановлено обмеження для реалізації цього права по-перше, межами наданих земельних ділянок, по-друге, визначивши мету видобування – для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання та по-третє, обмеживши таке видобування продуктивністю водозаборів підземних вод, яке не перевищуватиме 300 кубічних метрів на добу. Таким чином реалізація права землевласника та землекористувача видобувати підземні води можлива лише при сукупності усіх умов, передбачених статтею 23 Кодексу про надра. Відповідно до частини 3 статті 78 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Право власності на земельну ділянку згідно зі статтею 126 Земельного кодексу України посвідчується державним актом, цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою або свідоцтвом про право на спадщину. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Межі земельної ділянки, наданої у власність або у користування, визначаються земельно-кадастровою документацією, яка видається Державним агентством земельних ресурсів України.

Відповідно ж до чинного міждержавного стандарту «ГОСТ 17.1.1.04-80», затвердженого постановою Державного комітету СРСР по стандартам від 31.03.1980 № 1452, який діє в Україні, до господарсько-побутових потреб належать: господарсько-питне водопостачання (централізоване та нецентралізоване) територій житлової забудови та громадських будівель міських промислових районів та сільськогосподарських районів; кондиціонування повітря в громадських та житлових будівлях; полив та миття територій населених пунктів (вулиць, площ, зелених насаджень), робота фонтанів тощо; полив посадок в міських та селищних теплицях і парниках; інші потреби (в тому числі гасіння пожеж, промивання водопровідних та каналізаційних мереж).
До господарсько-побутових потреб не належать лікувальні, курортні та оздоровчі цілі, потреби сільського господарська (без зрошення та обводнення), а також зрошення та обводнення; промислові (виробничі) потреби; потреби теплоенергетики; територіальний перерозподіл стоку поверхневих вод та поповнення запасів підземних вод; скидання стічних вод та інші потреби, а також багатоцільове водокористування.
Термін «власні», застосований у статті, що коментується, обмежує право, надане статтею 23 Кодексу про надра, тільки такими потребами, які є у землевласника (землекористувача), і унеможливлює видобування підземних вод для забезпечення потреб третіх осіб.
Терміни «централізоване питне водопостачання» (господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об’єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов’язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води) та «нецентралізоване питне водопостачання» (забезпечення індивідуальних споживачів питною водою з джерел питного водопостачання, за допомогою пунктів розливу води (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв) підготовки питної води та постачання фасованої питної води) визначені в статті 1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання».

Слід зазначити, що згідно зі статтею 23 Кодексу про надра видобування підземних вод для виробництва фасованої питної води має здійснюватись лише після отримання в установленому Кабінетом Міністрів України порядку спеціального дозволу на користування надрами. Водночас стаття 21 Кодексу про надра дозволяє надавати надра для видобування прісних підземних вод без гірничого відводу.
Відповідно до міждержавного стандарту «ГОСТ 27065-86 Качество вод. Термины и определения», який діє в Україні, до прісних вод (термин 23. Пресные воды) належать води з мінералізацією до 1 g*gm-3 (г/дм3). Останньою з умов щодо видобування підземних вод згідно зі статтею 23 Кодексу про надра є умова щодо продуктивності водозаборів підземних вод, яка не перевищуватиме 300 кубічних метрів на добу. Згідно з абзацом 18 статті 1 Водного кодексу України водозабір - споруда або пристрій для забору води з водного об’єкта. Пунктом 1.5.4. Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовища питних і технічних підземних вод, затвердженої наказом Державної комісії України по запасах корисних копалин від 04.02.2000 № 23 (зареєстрований в Мінюсті 29.02.2000 за № 109/4330), визначено, що водозабір підземних вод може складатися з однієї або групи компактно розміщених водозабірних споруд (свердловин, колодязів, каптажів). Таким чином, в кожному конкретному випадку необхідно визначатися щодо питання чи належать декілька свердловин до єдиного водозабору чи є кожна окремим водозабором, виходячи з наступного. В статті 23 Кодексу про надра слово «водозаборів» вживається у множині, тобто мова йде про сукупну продуктивність водозаборів в межах наданих землевласнику або землекористувачу земельних ділянок.
З урахуванням положень пункту 2 Закону України «Про внесення зміни до статті 23 Кодексу України про надра щодо видобування підземних вод» від 22.12.2010 № 2849-VI, згідно з яким Кабінету Міністрів України доручено у шестимісячний строк розробити та затвердити порядок державного обліку артезіанських свердловин, забезпечення їх засобами виміру видобутих підземних вод та забезпечення державного контролю за дотриманням водокористувачами цього Закону, законодавець під продуктивністю водозабору на добу має на увазі фактичне видобування підземних вод згідно з показами засобів виміру, якими обладнаний відповідний водозабір (водозабірні споруди).
Оскільки видобування підземних вод як корисної копалини загальнодержавного значення (постанова Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 р. № 827) здійснюється з ділянок надр, межі яких визначаються координатами родовища або його ділянки, то продуктивність водозабору до 300 кубічних метрів на добу стосується фактичного видобування підземних вод з однієї ділянки надр незалежно від кількості земельних ділянок, на яких розташований єдиний водозабір, а також кількості свердловин єдиного водозабору.
Необхідно також зазначити, що положення статті 23 Кодексу про надра не поширюється на геологічне вивчення, в тому числі з дослідно-промисловою розробкою, корисних копалин, на яке керуючись положенням статті 19 Кодексу про надра необхідно отримувати спеціальний дозвіл на користування надрами. Водночас повідомляємо, що відповідно до статті 19 Кодексу про надра у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам надра надаються лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.
Також необхідно наголосити, що надання офіційних тлумачень нормативних положень законодавчих актів з метою встановлення їх однозначного та правильного розуміння і застосування на всій території держави та надання офіційних роз`яснень таких положень виходить за межі повноважень Державної служби геології та надр України, що діє відповідно до свого Положення, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 391».

Слід зазначити, що виключно наведеним вище офіційним роз’ясненням Державної служби геології та надр України керується Державна екологічна інспекція у Харківській області при перевірках з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства суб’єктами господарювання, основним видом діяльності яких є сільськогосподарське виробництво, в тому числі тваринництво.

За результатами цих перевірок інспекцією за порушення вимог природоохоронного законодавства в частині використання надр і видобування підземних вод для господарських потреб накладаються значні штрафні санкції на сільськогосподарські підприємства району, фінансовий стан яких у ризикованій зоні сільськогосподарського виробництва і так є складним і напруженим.
Надаючи роз’яснення з питання мети водокористування, Державна служба геології та надр України посилається на міждержавний стандарт «ГОСТ 17.1.1.04-80», затверджений постановою Державного комітету СРСР по стандартам від 31.03.1980 р. № 1452, вказуючи на те, що «до господарсько-побутових потреб не належать потреби сільського господарства». В самому ж стандарті вказано, що «Настоящий стандарт устанавливает классификацию подземных вод по целям водопользования независимо от характера использования подземных вод. Стандарт применяют при разработке нормативно-технической документации в области рационального использования и охраны вод, в учебной литературе, при учете подземных вод, для ведения государственного водного кадастра», але ж не для офіційного тлумачення законів України, а саме Кодексу України про надра.

Щодо поняття, ознаки, види господарської діяльності та принципи її здійснення. Ключовим поняттям господарського права є поняття господарської діяльності, яке ми знаходимо в різних нормативно-правових актах, зокрема: у Законі України від 16 квітня 1991р. “Про зовнішньоекономічну діяльність”, у ст. 1 якого подане таке визначення: “Господарська діяльність – будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, пов’язана з виробництвом і обміном матеріальних та нематеріальних благ, що виступають у формі товару”; у Законі України від 28 грудня 1994 р. (діє в редакції Закону України від 22 травня 1997 р.) “Про оподаткування прибутку підприємств”, у п. 1.32 ст. 1 дається дещо інше визначення: “Господарська діяльність – будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі якщо безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені і на користь першої особи”.

Проте в ч. 1 ст. З Господарського кодексу України, з врахуванням положень зазначених та інших законів, закріплюється уніфіковане поняття господарської діяльності: “Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність”. У цьому визначенні можна виділити кілька ознак господарської діяльності. Насамперед, саме слово “діяльність” означає систематичні дії членів суспільства, їх об’єднань, спрямовані на досягнення певного результату. Змістом цих дій є виготовлення та реалізація продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, а метою – задоволення суспільних потреб у відповідних благах, які повинні мати цінову визначеність, тобто функціонувати як товар. Особливістю господарської діяльності є також її суб’єкти – не будь-які особи, а лише ті з них, що відповідно до вимог Господарського кодексу визнаються суб’єктами господарювання. Діяльність таких осіб здійснюється не тільки в їх власних (приватних) інтересах (зазвичай з метою отримання прибутку від реалізації вироблених благ), а і в інтересах суспільства (для задоволення певних суспільних потреб у продукції, роботах, послугах). Задоволення суспільних потреб у певних благах вимагає від виробника відповідних знань, навичок, організації, засобів, що зумовлює професійні засади здійснення господарської діяльності.
Отже, ознаками господарської діяльності є такі: сфера здійснення – суспільне виробництво (господарська сфера); зміст – виробництво та реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг відбувається не для власних потреб виробника, а для задоволення потреб інших осіб – споживачів в широкому розумінні (громадян як кінцевих споживачів, суб’єктів господарювання та різноманітних організацій, що використовують зазначені блага для задоволення своїх господарських чи інших потреб); передача зазначених благ іншим особам на платній основі, тобто їх функціонування у формі товару; професійні засади господарської діяльності; спеціальний суб’єкт, який повинен зазвичай мати статус суб’єкта господарювання; поєднання приватних інтересів виробника (в одержанні прибутку чи інших вигод/переваг від господарської діяльності) та публічних інтересів (суспільства в особі широкого кола споживачів – в отриманні певних благ; держави – в отриманні прибутків та інших обов’язкових платежів від суб’єктів господарювання; територіальної громади – (1) в забезпеченні зайнятості членів громади шляхом їх залучення на засадах індивідуального підприємництва чи трудового найму суб’єктами господарювання до господарської діяльності, (2) у задоволенні потреб громади в певних продукції, роботах, послугах, (3) в участі суб’єктів господарювання у вирішенні завдань територіальної громади в благоустрої, (4) у сплаті місцевих податків та зборів тощо).
З урахуванням зазначених ознак, можна надати таке доктринальне визначення господарської діяльності: господарська діяльність – це така суспільно корисна діяльність суб’єктів господарювання щодо виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг з метою їх реалізації за плату (як товару), що ґрунтується на поєднанні приватних і публічних інтересів і здійснюється професійно.
Будь-яка господарська діяльність здійснюється на певних засадах, що враховують, з одного боку, ринкову орієнтацію вітчизняної економіки і відповідно передбачають значну свободу для суб’єктів такої діяльності (насамперед, підприємців), а з іншого – соціальне спрямування господарської сфери, що зумовлює встановлення певних обмежень для суб’єктів господарювання з метою врахування публічних інтересів (суспільства, держави, територіальної громади/громад, типових приватних інтересів громадян та організацій) в дотриманні встановленого державою суспільного господарського порядку, що передбачає дотримання суб’єктами господарювання різноманітних вимог щодо: якості продукції, робіт, послуг, їх безпечності для життя і здоров’я споживачів; екологічної безпеки виробництва; добросовісної поведінки у сфері економічної конкуренції; цивілізованого використання найманої праці (тобто з дотриманням вимог трудового законодавства) та інші.

Це знайшло відображення і в Господарському кодексі, ст. 6 якого закріплює загальні принципи господарювання: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб’єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв’язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.
Господарська діяльність сільськогосподарських підприємств — це діяльність суб’єктів аграрного господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт або надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Відповідно до ст. З ГК господарська діяльність може здійснюватись з метою одержання прибутку (підприємництво) або без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Сферу аграрних господарських відносин становлять виробничо-господарські, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

З огляду на викладене вище, враховуючи різні тлумачення і визначення сутності юридичних понять і термінів, беручи до уваги існуючі правові протиріччя і юридичні колізії, проблеми та суперечності, що виникають у процесі реалізації і правового застосування вимог Закону України «Про внесення зміни до статті 23 Кодексу України про надра щодо видобування підземних вод», які особливо загострюються під час проведення перевірок Державною екологічною інспекцією у Харківській області з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства суб’єктами господарювання району, основним видом діяльності яких є сільськогосподарське виробництво, в тому числі тваринництво, Валківська районна рада прохає Вас надати офіційне тлумачення і роз’яснення окремих положень частини першої статті 23 Кодексу України про надра з урахуванням внесених змін Законом України від 22 грудня 2010 року № 2849-VІ щодо:

1) визначення термінів, які застосовуються у зазначеній вище статті Кодексу, а саме:

“власні господарсько-побутові потреби”
та чи відносяться потреби сільськогосподарської діяльності до них, враховуючи, що Валківський район є переважно сільськогосподарським, дотаційним районом, а основна частина економічного сектору виробництва району базується на діяльності сільськогосподарських підприємств, які використовують підземну воду виключно для господарсько-питного водопостачання і господарсько-побутових потреб, розвитку рослинництва, тваринництва та у фактичних об’ємах продуктивність водозаборів підземних вод яких не перевищують 300 кубічних метрів на добу);

“господарсько-питне водопостачання”;

“продуктивність водозаборів підземних вод” (також уточнення того, що мається на увазі - фактична чи проектна продуктивність водозаборів підземних вод).

2) можливості використання сільськогосподарськими підприємствами району для власних виробничих, господарських, побутових та технологічних потреб, а також для виробничих потреб в аварійних випадках підземних вод у обсязі до 300 кубічних метрів без отримання спеціального дозволу на користування надрами.


Валківська районна рада
63002, м. Валки, вул. Карла Лібкнехта, 16
тел./ факс.( 05753) 5-10-59, 5-19-68;
E-mail: vlrada@kharkov.ukrtel.net