Фотогалерея  Гостьова книга  Карта сайту  

Валківщина. Сторінки історії

Положення про те, що майбутнє починається в минулому, базуючись на міцному фундаменті історичного досвіду, є актуальним у всі часи людського життя.
Воно застерігає нас від бездушно байдужого ставлення до минувщини, вказує на важливість щораз звертатися до перворідних цінностей, без чого неможливо осмислити ні сучасне, ні майбутнє.

Стародавня історія Валківщини бере свій початок у далекому минулому.
Завдяки археологічним дослідженням встановлено, що на нашій землі жили ще первісні мисливці 15-30 тис. літ тому, а в епоху пізнього кам"яного і бронзового віку (V- I тисячоліття до н. е.) тут жили племена так званої Дніпро-Донецької культури.
Але особливо цікавою і багатою для археологів стала сторінка історії нашого краю скіфського періоду.

Археологи довели, що наші землі в ті часи були центром культури меланхленів. Ці племена займалися тваринництвом, землеробством і ремеслом.
В першій половині XII століття, під час татаро-монгольського набігу територія, на якій вони мешкали, зазнала нещадного спустошення і невдовзі перетворилась на так зване "дике поле", покрите лісами та степовими травами.

Саме тут, між лісами й болотами, проходив сумно відомий Муравський шлях - шлях із Криму на Московію, по якому здійснювали набіги за здобиччю та невільниками кримські та ногайські татари.

Для захисту від них на початку XVII століття серед "дикого поля" почали створюватися перші малочисельні укріплені пункти - невеликі фортеці та остроги - Царе-Борисів (1600 рік), Чугуїв (1638 рік), Валки (1646 рік).

На території теперішнього Валківського району, в ті часи, було відновлено (а збудовано було ще за скіфських часів) Перекіпський вал (глибокий рів з високим валом), що перетинав Муравський шлях між верхів"ями річок Мжі та Коломак. Імовірно, що і назва міста Валки походить від цього валу.

Роботи по спорудженню "рубленого города" почалися 21 травня 1646 року під керівництвом Бєлгородського воєводи Хілкова.

У 1665 році місто Валки було перенесено на береги річки Мжі, де воно стоїть і сьогодні.
У квітні 1780 року Валкам був наданий статус міста, яке стало центром повіту.
На той час населення міста становило 5446 чоловік, в тому числі 5019 військових обивателів.

На початку ХХ століття Валки і повіт були охоплені величезними селянськими повстаннями. У 1902 році селяни розгромили понад 25 поміщицьких економій. З особливою силою повстання проявилися в селах Сніжкові, Благодатнім, Сидоренкові.
Царський уряд надзвичайно жорстоко придушив повстання.
Після лютневої революції в Петербурзі, у Валках та повіті посилився визвольний рух, яким керували українські націонал-демократи.

Радянська влада сюди була привнесена на багнетах тульських робітників, що "визволяли" наш край від петлюрівців" у 1919 році.
Саме вони і очолили у Валках повітову владу.
У 1923 році Валки стали районним центром Валківського району.
Масова колективізація району завершилась у 1931 році.

Надзвичайно великою бідою для населення району став 1933 рік. На Валківщині не було жодного села, де б масово не вмирали люди від голоду.
За неповними даними у той рік в районі голодною смертю загинуло понад 6 тис. чоловік.

За переписом 1939 року у Валківському районі мешкало 60,6 тисяч чоловік, з них у Валках - 7,5 тисяч чоловік.
В економіці району в довоєнні роки головне місце належало сількогосподарському виробництву. Та мирна праця людей була перервана Великою Вітчизняною війною.
З 1941 до вересня 1943 року Валківщина знаходилась під фашистською окупацією.
Понад 16 тисяч наших земляків воювали на фронтах війни.

Багато хто з них (5241 чоловік) склав голови у тій війні. Крім того, на території району від рук фашистів загинуло понад 4 тис. мирних громадян. Понад 2 тис. чоловік мирних мешканців були розстріляні лише в Дідовій долині м. Валки.
Страшну картину нагадувало собою місто в перші дні свого визволення.
Всі підприємства, школи, житлові будинки були повністю знищені. А села Мельникове, Минківка, Олександрівка, Журавлі, Піски і Сніжків спалені до тла.

Трудівники, мешканці району за короткий час підняли зруйноване господарство, побудували місто і села.

Валківський район сьогодні має великий природний, ресурсний та економічний потенціал, тут мешкають щирі та працьовиті люди.

Площа його території 1010,5 кв. км, Валки розташовані на відстані 55 км від обласного центру м. Харкова.

ОЛІМПІАДА  1980 -  у Валках

До складу району входять: одне місто Валки, два селища Ков’яги та Старий Мерчик, а також 99 сіл. Чисельність населення - 33,5 тис. чол., в т. ч. в місті Валки мешкають 10,2 тис. чоловік.

Район має компактну територію, екологічно чисте повітря.
Із його надр добувається природний газ, нафта, глина, пісок. Відкрите родовище мінеральної сульфідної води та кварцового піску.
Клімат району помірно-континентальний, сприятливий для вирощування усіх районованих сільгоспкультур. Серед грунтів переважають чорноземи.
З моменту свого заснування Валківський район - це сільськогосподарський район.

Останні роки швидкими темпами розвивається переробна та харчова промисловість. Район має досить розвинену систему комунікацій (мережу автодоріг з твердим покриттям, залізницю, сучасні системи зв"язку та інформації), повну забезпеченість соціальними та культурно-побутовими об"єктами.

Місто Валки сьогодні є членом ліги історичних міст України. Має свій герб і прапор. Займає територію 1129 га або 11,3 кв. км. В ньому налічується 114 вулиць, провулків та в"їздів.

На території міста знаходиться 117 підприємств, установ, організацій, в яких працює понад 4,0 тис. чоловік.
Валківчани люблять свій район, пишаються його історичним минулим та сучасним.